Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №916/1674/15
Постанова ВГСУ від 09.12.2015 року у справі №916/1674/15
Ухвала КГС ВП від 31.01.2018 року у справі №916/1674/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 916/1674/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Південного регіонального виробничо-

комерційного відділу концерну

"Украгротехсервіс"

на постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 07.10.2015 року

у справі № 916/1674/15

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Південного регіонального виробничо-

комерційного відділу концерну

"Украгротехсервіс"

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою

відповідальністю

"Агрофірма імені М.О. Посмітного",

2) Товариства з обмеженою

відповідальністю "Дукла"

про зобов'язання передати приплід овець,

корів та молока

за участю представників:

позивача - Тюхтія М.П., Москаленка А.С.

відповідачів - 1) Романій Г.Ю.

2) Анохіна В.О., Каспрук Л.Д. В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року Південний регіональний виробничо-комерційний відділ концерну "Украгротехсервіс" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного" передати позивачу приплід овець в кількості 9 971 голів та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" передати позивачу приплід корів в кількості 811 голів та молоко в кількості 3 385 200 літрів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015 року (суддя Бондарєв Е.М.) позов задоволено повністю; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного" передати Південному регіональному виробничо-комерційному відділу концерну "Украгротехсервіс" приплід овець в кількості 9 971 голів; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукла" передати Південному регіональному виробничо-комерційному відділу концерну "Украгротехсервіс" приплід корів в кількості 811 голів та молоко в кількості 3 385 200 літрів; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного" на користь Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" 1 218 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" на користь Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" 1 218 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року (судді: Березкіна О.В., Дармін М.О., Чус О.В.) рішення місцевого господарського суду від 14.07.2015 року у даній справі скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В касаційній скарзі Південний регіональний виробничо-комерційний відділ концерну "Украгротехсервіс" просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 25.11.2005 року у справі № 29/273-05-7934, зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2006 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 13.03.2007 року, позов Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс" задоволено частково; визнано за Південним регіональним виробничо-комерційним відділом концерну "Украгротехсервіс" право власності на корів племінних тільних породи українська червоно-ряба в кількості 160 голів і овець в кількості 450 голів; визнано недійсним договір застави від 03.12.2014 року за № 12954, укладений між Приватним підприємством "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" і Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" в особі директора Одеської філії АТ "Укрінбанк", в частині передачі в заставу корів племінних тільних породи українська червоно-ряба в кількості 160 голів і овець в кількості 450 голів; зобов'язано Приватне підприємство "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" повернути Південному регіональному відділенню концерну "Украгротехсервіс" корів племінних тільних породи українська червоно-ряба в кількості 160 голів і овець в кількості 450 голів; розірвано договір про співробітництво у виробництві продукції тваринництва від 16.10.1999 року, укладений між КСП ім. М.А. Посмітного та Південним регіональним виробничо-комерційним відділенням концерну "Украгротехсервіс".

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року у справі № 11-29/176-07/4002, зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008 року, позов Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" до ТОВ "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" та ТОВ "Дукла" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково; визнано за Південним регіональним виробничо-комерційним відділом концерну "Украгротехсервіс" право власності на молоко в кількості 844,8 т., що знаходиться у ТОВ "Агрофірма ім. М.О. Посмітного", вилучено у ТОВ "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" та передано Південному регіональному виробничо-комерційному відділу концерну "Украгротехсервіс" молоко в кількості 844,8 тонн, визнано право власності на приплід корів в кількості 189 голів та овець у кількості 883 голів, вилучено у ТОВ "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" та передано Південному регіональному виробничо-комерційному відділу концерну "Украгротехсервіс" овець в кількості 883 голови, вилучено у ТОВ "Дукла" та передано Південному регіональному виробничо-комерційному відділу концерну "Украгротехсервіс" приплід корів в кількості 189 голів та молоко в кількості 591,4 тони.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порядку ст. 189 Цивільного кодексу України з моменту набуття Південним регіональним виробничо-комерційним відділом концерну "Украгротехсервіс" права власності на корови та вівці відповідно до вищезазначених судових рішень, тобто з 04.09.2007 року, приплід від корів та овець, отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дукла", належить власникові речі, тобто Південному регіональному виробничо-комерційному відділу концерну "Украгротехсервіс". Згідно наданого позивачем розрахунку приплід за період з 2009 рік по 2014 рік від невилучених 76 голів корів склав 811 голів, молоко за період з 2009 рік по 2014 рік від невилучених 76 голів корів - 3 385 200 літрів, приплід за період з 2009 рік по 2014 рік від невилучених 883 голів овець - 9 971 голів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного", в свою чергу, заперечило проти позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог саме до нього, оскільки товариство з 2009 року не облікує, не розводить, не утримує овець, що підтверджується бухгалтерською документацією.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукла" також заперечило проти позовних вимог, посилаючись на те, що 15.10.2009 року державною виконавчою службою Решетилівського управління юстиції у Полтавській області складено акт опису та арешту майна серії АА номер 308076, відповідно до якого майно, корови в кількості 76 голів, описані та передані на відповідальне зберігання ОСОБА_10, проте документи, що свідчать про таку передачу, відсутні. Також відповідач-2 вказав, що технологічні норми відходу сільськогосподарських тварин затверджені 10.06.1988 року, а строк дії даних норм відповідно до наказу Держагропромком СССР встановлено до 01.01.1991 року.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що з моменту набрання законної сили рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року у справі № 11-29/176-07/4002 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року, усі права володіння, користування та розпорядження тваринами перейшло до Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс", а тому, враховуючи факт невиконання цього рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що приплід за період з 2009 рік по 2014 рік від невилучених голів овець, корів та молока підлягає стягненню на користь Південного регіонального виробничо-комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс". Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про доведення позивачем факту отримання відповідачами приплоду корів, овець та молока у зазначеній ним кількості. Водночас, відмовляючи у задоволенні заяв відповідачів про відмову у позові у зв'язку із пропуском строку позовної давності, господарський суд першої інстанції вказав на обґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція обгрунтовано вказала на помилковість висновків місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки відсутні докази отримання відповідачами приплоду корів, овець та молока у зазначеній позивачем кількості, а надані останнім розрахунки без підтвердження належними та допустимими доказами не є підставою для покладення на відповідачів обов"язку щодо передачі позивачу заявленої кількості приплоду овець, корів та молока. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на недотримання позивачем вимог ст. 33 ГПК України.

Даних висновків апеляційний господарський суд дійшов, виходячи з наступного.

На виконання рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року у справі № 11-29/176-07-4002 господарським судом Одеської області 06.09.2007 року видано накази, під час виконання яких державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції Одеської області встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. М. О. Посмітного" великої рогатої худоби та молока, що підтверджується актами державного виконавця від 19.09.2007 року та від 24.09.2014 року.

Під час виконання наказу про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" та передання Південному регіональному виробничо-комерційному відділенню концерну "Украгротехсервіс" приплоду корів в кількості 189 голів та молока в кількості 591,4 тон, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Решетилівського районного управління юстиції у Полтавській області складено акт від 21.09.2007 року (серії АА №062752) вилучення у боржника предметів, визначених у рішенні, та передачі їх стягувачу, відповідно до якого описано, арештовано та передано Південному регіональному виробничо-комерційному відділенню концерну "Украгротехсервіс" приплід корів в кількості 113 голів. Також державним виконавцем зазначено про неможливість перевірити наявність молока в кількості 591,4 тон через відсутність на фермі працівників, про що складено акти державного виконавця від 01.10.2009 року та від 24.10.2014 року.

Крім того, бухгалтерською документацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім.М.О.Посмітного" підтверджено відсутність на балансі підприємства за період з 2009 по 2014 роки біологічних активів у вигляді овець. Позивачем, в свою чергу, також не надано доказів отримання відповідачем приплоду від належних Південному регіональному виробничо-комерційному відділенню концерну "Украгротехсервіс" на підставі рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року у справі № 11-29/176-07-4002 овець.

Також позивачем не надано доказів знаходження у ТОВ "Агрофірма ім.М.О.Посмітного" зареєстрованих овець, що передбачено Положенням про ідентифікацію та реєстрацію овець і кіз, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики України від 31.12.2004 р. № 498, згідно якого ідентифікації та реєстрації підлягають усі вівці і кози, що розводяться або утримуються на території України.

Як зазначалось вище, 15.10.2009 року ДВС Решетилівського управління юстиції у Полтавській області складено акт АА № 308076 про опис та арешт 76 голів корів, які передано на відповідальне зберігання на період карантинування Лебеденко Валентині Григорівни у с. Пащенки. Проте, докази подальшої їх передачі ТОВ "Дукла" в період з 2009 року по 2014 рік в матеріалах справи відсутні.

Апеляційною інстанцією встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2014 року, залишеною без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року та Вищого господарського суду України від 06.11.2014 року, Південному регіональному виробничо-комерційному відділенню концерну "Украгротехсервіс" відновлено пропущений строк для пред'явлення наказів господарського суду Одеської області від 06.09.2007 року у справі № 11-29/176-07-4002 до виконання та видано їх дублікати. Державним виконавцем також встановлено факт відсутності у боржників молока, необхідного для повернення стягувачу.

Поняття і види доказів викладені у статті 32 ГПК України, згідно якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 36 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази і п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначено одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарськими судами, в межах своїх повноважень, повинні бути створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснення всіх необхідних дій щодо їх витребування.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 1117 ГПК України).

Таким чином, за відсутності повноважень у суду касаційної інстанції збирати нові докази або додатково перевіряти їх, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та, відповідно, зважаючи на не доведення скаржником порушення судами попередніх інстанцій при вирішенні спору норм матеріального чи процесуального права, висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову є правильними.

Крім того, апеляційною інстанцією вірно зазначено, що позивач, посилаючись на ст. 189 Цивільного кодексу України, не навів правового обґрунтування своїх позовних вимог.

Оскільки Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку про не доведення позивачем позовних вимог, апеляційною інстанцією правильно відмовлено в позові саме з цих підстав, а не у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

З огляду на викладене, прийнята постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "Украгротехсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року у справі № 916/1674/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко